собсснно, текстТвій біль нікого не їбе
Пора вже к етому привикнуть
Прокинся ж бо, відкрий всі вікна -
Дивись у нєбо голубе
Летить у нєбі самальот
У вирі облачних Пампасів,
Пілот руліт своїм рульом,
Хоч путь так трудєн і апасєн.
Дівчину він до хлопця везе,
магната везе до контракту,
Він вчених везе до конгресу,
Араба везе до теракту
Чаклун над зіллями чаклує,
гребець до фінішу гребе,
твій біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе
Твій біль нікого не їбе,
Бо це, пардон, не біль країни,
Тому що в кожної людини
Є лічна рана, шо the best
Коли ореш ти в мікрохвон -
Знаходять люди паралелі,
Ковбасить потім їх нєдєлю
От пари ріфм і трьох імьон
Та дівці не споєш в постелі,
І шефу віршів не розкажеш
Чому душа хворіє в тєлі,
Чому з тобой конкретна лажа.
В поєтах образи цінують,
Реальність - нафіг, полюбе,
Твій біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе.
З одним дівчиськом зачепився,
Воно у захваті від мене,
А я був п’яний, я - напився.
О, Україно, рідна нене!
Чи вже не можна так напитись,
Шоб потім місяць розгрібати?
То вже нікого не любити
І... вже нікого не їбати?
Воно же ж дзвонить на телефон,
Воно чекає біля дома,
Воно мені єдва знакоме,
таке файне - та явно леве.
Воно питає: "Ну і?!"
Ну і?!! Я шо, поклявсь любить тебе?
Твій біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе.
Твій біль нікого не їбе -
Людей їбуть поважні справи.
Чи лівий ти, чи, може, правий,
С квартірой, с тачкой ілі без -
Ніхто до серця не допустить,
Не буде нянькатись з тобою,
Не відстібне тобі капусти
І не поділиться любов’ю.
Тож ізогнись хоч інтегралом,
Чи встав собі у рота дуло -
Майбутнє на тєбя насрало,
Бо ти просрав своє минуле.
Тєпєрь ползі по жизні в корчах,
І не кажи, шо заблудився.
Буває так, шо дєнь іспорчєн,
А ти не з той ноги родився.
Коли розпатлане безсоння
Зриває маски театральні -
В чиюсь жилєтку, чи в кальсони
Але ревеш вже натурально
За всі проіграниє матчі,
За заплутавшую взаімность
"Ви плачете? Я тоже плачу!
Но друг от друга нам пратівно"
Коли ж своєю смертю, чи чужею,
Та врешті здохнеш, як собака -
То ж значить бога заїбав ти
Постійним стогоном, однако
"Як у вишньовому садочку
Звук замірающий, пєчальний..."
Всьо! Оркестр, могилка, точка,
оградка, квітки, в нєбі чайка
І ось волають к Богу люди
І б’ються в груди волохаті:
"Зачєм забрал його отсюда?!
Його ми встигли покохати!
Зачєм порвав струну тремтящу?!
Бач, товариство все страдає!
Вєдь он такой бил настоящий!"
А Господь їм відповідає:
"Яка струна? Не рвав струну я
Вона сама случайно - пемммммм
Ваш біль нікого не волнує,
Ваш біль нікого не їбе."